Як навчити дитину знайти наголос у слові

Навіть дорослі не завжди вміють правильно ставити наголос у слові, що казати про дітей!

Втім, ті ж  самі дорослі вимагають від  дітей не тільки правильно ставити наголос, а й вміти знайти його в написаному слові. Цього вимагає шкільна програма та процес підготовки до школи.

Отже, давайте самі розберемося, що ж таке наголос. Ну ніби все зрозуміло, але як сформулювати?

Все просто: склад, вимовлений із більшою силою голосу, називається наголошеним.

Дитині легше пояснити на конкретних прикладах, ніж змушувати вчити правила.

Отже,  в процесі розвитку мовлення, з самого раннього віку, ми виправляємо дитину, коли вона неправильно вимовляє слово, і виправляємо не тільки звуки, але й наголос. В процесі побутового спілкування у батьків це відбувається природньо, без додаткових занять. Діти копіюють не тільки нашу поведінку, але і мову. Якщо ваша вимова правильна, дитина засвоїть це. Тому не сюсюкайте та не спотворюйте слова.

Вчіть короткі віршики, так дитина легше запам’ятає, де правильний наголос.

Коли дитина підросла, та прийшов час готуватися до школи, питання наголосу постає в іншій ролі. Дитина правильно вимовляє слово, а зрозуміти, де наголошений склад, не може. Не лякайтеся, з вашою дитиною все гаразд, і вона зовсім не одна стикається з цією проблемою, серед школярів  початкових класів це не рідкість.

Що ж робити? І чому одним дітям розуміння наголосу дається легко, а іншим  - ні?

Трішки теорії. Є таке поняття як фонематичний слух, (від грець. phonema - слово, звук, голос).

Це   вид слуху, який забезпечує розрізнення звуків, правильну вимову, а також сприйняття та розуміння змісту слів. Це вміння розрізняти відтінки голосу (його силу і висоту), здатність сприймати звуки і порівнювати їх із почутими раніше. У більшості дітей слух розвивається без спеціальної допомоги, в процесі звичайного життя. Втім, його можна розвивати, і можна робити це, граючись.

Наприклад, насипати в непрозорі баночки різні крупи та пограти в магазин, або в іншу гру, щоб дитина на слух  визначила, що ж насипано в банці.

Можна взяти кілька предметів, які мають різне звучання ( шумові музичні інструменти, дзвіночки, ложки, брязкальце), дати дитині всі послухати та роздивитися. Після цього дитина повертається спиною, ви по черзі шумите цими предметами, дитина відгадує.

Пропонувати повторити правильно слова зі схожими звуками (коса –коза, мало – масло).
Враховуйте також, що існують різні типи інтелекту, і різні діти по-різному сприймають інформацію. Дитина-лінгвіст навчиться розрізняти наголос швидше, ніж дитина-візуал. Це не значить, що хтось з них розумніший, це значить, що вони різні. Так само, як весь світ є різноманітним і прекрасним водночас. Про типи інтелекту можна більше дізнатися тут.

Легше всього показати наголошений склад, якщо когось покликати.

Тут є безліч варіантів. Можна пограти, ніби ваша  іграшка заблукала у лісі, і кликати її.

Можна кликати дитину по імені, маму, тата. Апелюйте знайомими дитині словами. Потім покажіть, як буде звучати слово, якщо наголос поставити неправильно. Зазвичай дітям дуже весело грати в таку гру.

Спочатку беріть слова з двома голосними звуками (тобто з двома складами), та визначайте наголос. Можна розглянути обидва варіанти, проспівати наголос спочатку на першому складі, потім на другому. Нехай дитина спробує почути різницю та вибрати правильний варіант. 

Пам’ятайте, щоб визначити наголос, не потрібно ділити слово на склади, вимовляйте його повністю. Інколи діти плутаються, тому що стоїть подвійна задача: поділити слово на склади та знайти наголос. Спочатку знайдіть наголос, а потім діліть на склади.  

Наголос може падати лише на голосний звук, ми його тягнемо, «співаємо».

Вимовляючи слово, можна стукати (по столу, по колінам) на кожному голосному звукові, акцентуючи, збільшуючи удар на наголосі.

Ну і найголовніше: хваліть дитину за її успіхи, вірте в неї, кажіть їй про це. У неї  все неодмінно вийде!